Он всматривался в лица прохожих, отыскивая огонек жизни. Но в ответ лишь чья-то усталость. А если горели глаза, то каким -то чуждым огнем. Без тепла, без любви. Он продолжал идти. Вот идет девушка легкой походкой. Остановилась. Тянет перегаром. Вульгарна. Становится ближе.
- Ты не меня ищешь? - Она заглянула в душу...
И тут что-то случилось. У нее потекли слезы. Он лишь смотрел печально ей вслед. Походка ее не была уже такой легкой, но словно оставила что-то. Она оглянулась. Он все еще смотрел...Он пошел дальше. Где ты? Глаза, что так ищут, горят по-другому. Он отыскивал ее в лицах прохожих. Где ты? Она, что дарила ему встречи. Встречи, что стали печалью. Они растворились, забились в угол прошлого. Теперь им так холодно. Потому он вышел, хотя бы посмотреть вслед поездам. А может провести взглядом закат солнца. Оно ему улыбалось. Где ты? Уже долго не видел ее.
Я растворюсь в крике чаек. Я буду огнем в твоей печи. Я буду весною в твоей души. Не отпускай. Я все еще жду...
Он продолжал искать. Вдруг она вспомнит. Она ведь не была сном. В окне ведь был не мираж...Солнце зашло, лишь оставляя красные пятна, которые медленно растворялись, сливаясь с наступающей ночью...
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 8435 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.