Колись, апостоли по землі ходили
Боже Слово всім говорили
Вони за це страждали
Їх катували, їх вбивали
Але від віри своєї вони не відступали.
Вони міцний фундамент для віри нам заклали
Щоб далі стіни ми самі вже будували
І ми стіни стали будувати
Цеглинки віри до цеглинки стали ми вставляти
На будівництві нам заважали
Проекти не раз переробляли
Майстрів часто нам міняли
Матеріал вчасно нам не доставляли
Але стіни ми побудували
Купола ми стали зводити
Багато з нас боялись висоти
Ті, хто боялись внизу стояли
Наверх сильнішим подавали
Матеріал, з якого верх вони складали
Самі міцніші верх той золотили
На куполі, на самому верху вони стояли
Всередині робити легше вже було
Вітри не задували, дощі не заливали
І так скоренько навели красоту
I зараз в храми ходять всі
Дякують майстрам за їх труди
Що їх віками будували
І не кожен знав, як вони страждали
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 5237 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Поезд судеб - Олег Хуснутдинов Пока не знаю, что это - белое, не ритмичное и не рифмованное, как изгиб рельс, стук колес, музыка рваного полета фантазии. Просто пишу, что вижу, чувствую, просто лечу в межпространстве. Но это чувство связи с Отцом, думаю, очень многим знакомо. Благословений!
